Поетеса з України, що відкрила себе по-новому у Німеччині завдяки програмі FLEX
Наша наступна гостя подкасту Exchange Me – випускниця FLEX Надія Теленчук! Вона поділиться з нами своїм досвідом навчання в американській школі, розповість про свої досягнення та дасть корисні поради для майбутніх учасників програми FLEX і не тільки.
Слухайте запис цієї розмови
Що таке FLEX (Future Leaders Exchange Program)? Учні потрапляють до Сполучених Штатів на один навчальний рік, живуть у приймаючій родині, відвідують уроки в місцевій школі, а в цілому — знайомляться з американською культурою й тамтешнім стилем життя. Конкуренція надзвичайно висока — до участі відбирають лише 2% з усіх, хто подається. Та воно того варте. Програма покриває всі витрати включно з авіаквитками, страхуванням і місячною стипендією. FLEX було створено з переконання колишнього сенатора Білла Бредлі, що така програма обміну є найкращим способом забезпечувати мир і взаєморозуміння.
Поетеса з України, що відкрила себе по-новому у Німеччині завдяки програмі FLEX
Про знайомство з програмою FLEX та про те, як проходило тестування

На уроці англійської мови у школі наша вчителька розказала про програму FLEX, але не дала жодних подробиць і не дуже в нас вірила. Але це мене дуже зацікавило, тому я вирішила спробувати. Перший і другий тури були фактично два дні поспіль. Я пам'ятаю, як пішла на перший раунд - це було дуже легко, бо треба було просто обрати одну правильну відповідь у тесті. Я не могла дочекатися наступного ранку, щоб дізнатися, чи пройшла я у другий тур, чи ні. На вулиці була сильна злива, але батько взяв мене вночі з ліхтариком, і ми пішли до школи, ми підлізли до через вікно, і я побачила своє ім'я у списку.

Я і досі вважаю це однією із своїх найвизначніших перемог!

Тоді у мене було перше в житті інтерв'ю в прямому ефірі. Це був дуже напружений досвід, але водночас захоплюючий. Я пам'ятаю, як дивилася на інших дітей, які були так само налякані, як і я. Гадаю, найкраща порада не тільки для третього етапу FLEX, але і взагалі для життя: краще спочатку озирнутися навколо, подивитися, яка обстановка та атмосфера, яким чином люди взаємодіють один з одним.

Про захват успішного проходження в програму FLEX

Дуже добре пам'ятаю момент, коли мені зателефонували з організації і сказали, що я фіналістка, і я засмутилася. Засмутилася від усвідомлення того, що це буде останній місяць, проведений з моїми шкільними друзями, які просто зникнуть з мого життя. І в той момент, коли я поклала слухавку, почала плакати. Моя мама поцікавилася що сталося, я відповіла, що мені подзвонили і сказали, що я перемогла. Я повинна була сміятися і святкувати, але це був перехідний етап: цілий рік проведений у США став дуже впливовою трансформацією у моєму житті.

Я усвідомила: якщо не спробую пошкодую, а я не хочу ні про що шкодувати в своєму житті. Тому вирішила, що таку можливість варто використати.

Про школу та перші враження

Я потрапила до Канзасу, в саме серце Штатів. Як я раніше описувала людям, це було дуже маленьке містечко під назвою Перрі, в якому не було жодної школи. Школа, в яку я ходила - була єдина для двох сусідніх міст, це було у 2008-2009 роках. Тож після 10-го класу в українській школі мене офіційно зарахували як другокурсницю. У мене була можливість вільно обирати будь-які предмети, серед усіх можливих, усі вони були пречудовими. Мабуть, одна така середня школа була більшою за всю мою гімназію в Херсоні. У цій школі були хороші аудиторії, де було різне дивовижне для мене обладнання, а ще мене також вразили незвичні різноманітні види спорту.

Про хост-родину

Не можу точно сказати, пощастило мені з хост-родиною чи ні. У період моєї адаптації мені було досить важко і стресово ладнати з ними, особливо на початку. У моїх хост-батьків було восьмеро рідних дітей, які вже давно виросли, покинули рідний дім і мали багато своїх дітей. Зі мною жили лише брат та сестра, Коли вся їхня банда збиралася на День подяки, у домі знаходилося 30 чи 35 людей. Для мене це не було дивно – просто було інакше.

Моя хост-родина була дуже релігійною, вони ходили до церкви щотижня. Спочатку я ставилася до цього дуже скептично, але вони не змушували мене ходити з ними - у мене був вибір ходити чи ні. Маю зазначити, що українська церква дуже відрізняється від американських. Після відвідування церкви в неділю всі вони йшли їсти, а я також хотіла піти в ресторан, я погодилася, і від цього мені було трохи ніяково. Але потім я усвідомила для себе, що це такий собі великий клуб, де люди збираються, сидять, слухають когось, говорять на теми, де не пропаувалася віра - це було більше схоже на розмову про життя з деякими уривками з Біблії. А потім кожного разу хтось виступав на сцені і грали круті рок-гурти, а потім люди вставали з місця і співали разом з ними. Це було дійсно весело!

Про пошук нових захоплень у США

У своєму житті я мала схильність до різних хобі, але поезія – це єдине, що лишилось до цих пір і сподіваюся, що так буде надалі. Я доволі рано почала писати поезію, і мої перші вірші були про школу і перше кохання. Але саме в США я змогла відчути мову і писати від душі англійською. Я могла говорити англійською, писати, читати і розуміти, але до цього я не відчувала її так сильно. І це саме те, що сталося завдяки тому, що я тривалий час жила в Америці. Як тільки ви починаєте відчувати мову, тільки тоді ви можете перекладати ваші глибинні почуття у мову поезії. Переконана, що це є однією з найбільших переваг, які я отримала за рік перебування у Америці для моєї творчої діяльності.

Також на деякий час я присвятила себе мистецтву. До США я кілька років навчалася в художній школі, але згодом кинула, бо не подобалось як нас там навчали. У США у мене була чудова вчителька мистецтв, міс Ешлок. Вона завжди заохочувала всіх студентів створювати роботи як нам до вподоби і ніколи не доторкалася до наших картин. При цьому вона дуже чітко пояснювала, яким чином ми можемо покращити своє творіння, але ми завжди робили все самостійно. Її фішка була в тому, що вона спонукала нас робити все по-своєму.

Про патріотизм до своєї країни

Напевне, я завжди відчувала і знала, що я патріотка. У моєму розумінні патріот, це та людина, яка безмежно любить свою рідну країну, без будь-яких можливих додаткових значень, які могли б бути або не були у інших людей. Звісно ж, я ніколи це так сильно не відчувала як у моменти, коли була дуже далеко від рідної домівки.

І що хочу сказати, ваша рідна країна — це ваша сім'я. Ви відчуваєте, що несказанно любите їх, і сумуєте за ними, особливо коли знаходитеся далеко від дому.

Коли я була у США або коли тільки-тільки повернулась, я зрозуміла, що у світі є щось більше, а до цього я знала лише про те, яка Україна. Мені страшенно хотілося нових вражень, хотілося подивитися на світ під іншим кутом, відвідати ще більше дивовижних місць. Тож про те, щоб залишатися в рідному місті навіть не йшлося. Після повернення з США я деякий час пожила у Херсоні, щоб закінчити останній клас середньої школи, але потім поїхала до Києва.

Про Європейський молодіжний парламент і подорожі

Під час навчання в Києві я приєдналася до міжнародної організації Європейський молодіжний парламент (EYP). Мій друг з програми FLEX навчався в тому ж університеті і він розповів мені про це. Ця організація є міжнародною молодіжною організацією, яка нагадує принцип роботи справжнього Європарламенту. У EYP ми робили щось подібне, до FLEX, і там було не менш весело: активна молодь організовувала різні молодіжні конференції по всій Європі, гадаю, що було охоплено близько 30 країн, принаймні за той час, коли я активно брала участь. Спершу я відвідувала безліч конференцій у різних країнах, а згодом вже сама їх організовувала.

Про захват від перебування у Німеччині

Пам'ятаю, як поїхала на економічний форум в Ессені в Західній Німеччині, недалеко від Дюссельдорфа, де я планувала провести кілька днів. Ця поїздка була на початку грудня, тож я якраз мала змогу відчути ту прекрасну передріздвяну атмосферу у Німеччині і я буквально закохалася в цю країну!

Тоді я відвідала декілька заходів, саме коли закінчувала бакалаврат. І постало питання куди ж піти навчатися на магістратуру. Я подавала заявку на стипендію в Німеччині, яка називається DAAD (Deutscher Akademischer Austauschdienst), на яку, на жаль, не пройшла. Але мені пощастило в іншому: я знайшла кілька програм, які велися англійською мовою, що було дуже важливо для мене, тому що я не надто хотіла писати свою магістерську роботу німецькою. До того ж, вони були майже безкоштовними. Так я і опинилася в Берліні, де живу вже цілих сім років.

Про досвід волонтерства в США та в Україні

Коли родина збиралася разом чи приходили друзі родини, чи коли проходили заняття з вивчення Біблії, я досить часто бавилася з маленькими дітьми дорослих людей. Доглядати за дітьми було невід'ємною частиною мого перебування в США, мені за це ніколи не платили, тож я рахую це як волонтерство. Але проводити час з дітьми мені подобалось, було весело.

Пам'ятаю, коли повернулася в Україну, казала, що волонтерство – це крута штука, якою варто займатися. Я підтримувала зв'язок з місцевою спільнотою FLEX протягом кількох років, а також з київським осередком FLEX. І поки я знаходилася там, ми займалися незначним волонтерством, наприклад, збиралися усі разом, займалися прибиранням чи засновували якісь аукціони. А ще, мала змогу побути волонтером Чемпіонату з футболу 2012 року, це була дійсно грандіозна подія, яка відкрила Україну по-новому для Європи. Пам'ятаю це приємне відчуття, коли до Києва приїжджало дуже багато іноземців, і багато чого відбувалося, люди були такі радісні, посміхалися один одному, і загалом панувала дружня, радісна атмосфера.

Життєві поради для майбутніх учасників і не тільки від Надії

  • Будьте відкритими до всього, і що б там не було, намагайтеся зі всім розібратися.

  • Не бійтеся, все буде добре! Які б проблеми у вас не виникли у житті, будьте впевнені, що ви з усім впораєтеся. У вас ніколи не буде таких складностей, які ви не можете подолати. (АБО Нам не даються випробування, з якими ми б не впоралися)

  • Коли ми приходимо в цей світ - ми самотні, коли ми покидаємо його - ми так само самотні. Вихід є завжди, і що б там не сталося, пам'ятайте: лише ваші спогади та враження назавжди залишаться з вами.

  • Беріть від життя усе найкраще!

Дізнатися більше про проєкт: https://exchangemepodcast.com/ua
Слухати подкаст на обраній платформі: https://anchor.fm/xmepod
Слідкувати за анонсами й новинами: https://www.facebook.com/xmepod/

Проєкт здійснено за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. Погляди учасників подкасту не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.