Віталій Депутат про неоціненний вплив FLEX і «випадкову» імміграцію

Перший гість подкасту Exchange Me — випускник FLEX 2001 року Віталій Депутат — розповідає про те, як програма обміну вплинула на нього і як він зважився іммігрувати в Канаду. Він потрапив до Денвера, штат Колорадо, та навчався у Chatfield High School. За професією Віталій — медіабаєр, а віднедавна називає себе «випадковим іммігрантом».
Слухайте запис цієї розмови
Що таке FLEX (Future Leaders Exchange Program)? Учні потрапляють до Сполучених Штатів на один навчальний рік, живуть у приймаючій родині, відвідують уроки в місцевій школі, а в цілому — знайомляться з американською культурою й тамтешнім стилем життя. Конкуренція надзвичайно висока — до участі відбирають лише 2% з усіх, хто подається. Та воно того варте. Програма покриває всі витрати включно з авіаквитками, страхуванням і місячною стипендією. FLEX було створено з переконання колишнього сенатора Білла Бредлі, що така програма обміну є найкращим способом забезпечувати мир і взаєморозуміння.
Віталій Депутат про неоціненний вплив FLEX і «випадкову» імміграцію
Про потрапляння на програму з другої спроби

Я вчився в Першій міській гімназії в Черкасах і в шкільні роки ми активно обговорювали Закон про підтримку свободи. Про програму FLEX було просто неможливо не знати, особливо в старших класах, тож кожен із пристойним рівнем англійської міг спробувати свої сили.

Я вперше подався на програму в дев'ятому класі й пройшов до третього етапу. Я написав есе, але не потрапив до фіналу. Наступного року я пробував знову — і цього разу все вийшло. Мені пощастило з викладачами, і та версія есею, що привела до успішного результату, була написана завдяки слушним рекомендаціям моєї вчительки англійської.

Мій висновок: до процесу підготовки і есе зокрема треба підходити серйозно. Намагайтесь продемонструвати якомога більше, покажіть свою самодостатність і надійність, свої наміри поїхати за знаннями і досвідом. Для оцінювачів ваше есе — єдина можливість зрозуміти вас і дізнатися про вас більше, тож це дуже важливо.

Крім того, американські родини, яка приймають учнів, читатимуть ваші есе й аплікаційну форму загалом. Якщо ви не підійдете до цього серйозно, то не звучатимете переконливо і вас навряд оберуть. Уявіть, ніби ви говорите напряму з оцінювачами чи сім'єю, з якою потенційно житимете. Я розумію, що це складно, адже в 15-16-річному віці ми ще досі діти. Та докладіть максимум зусиль.

Про емоції від прийняття на програму

Я пам'ятаю той дзвінок від Американських Рад. Минуло 20 років, а я досі пригадую декілька моментів із того часу, зокрема дзвінок про "статус фіналіста". Сказати, що я був приємно схвильований, — це нічого не сказати.

На мить я відчув себе переможцем перегонів. Але потім усвідомив, які зміни на мене чекають наступного року. З їхнім масштабом складно впоратись, адже жоден попередній досвід не прирівнюється до цього. Деякі речі, страхи і хвилювання ти не можеш навіть уявити, бо ні з чим подібним не стикався.

Батькам зазвичай іще складніше, адже вони мають відпустити свою дитину і цілий рік мати обмежене спілкування з нею.

Це надзвичайно складне рішення, яке вимагає сміливості й любові, — відпустити дитину жити із сім'єю, яку ви ніколи не зустрічали. Та зрештою воно того варте.

Про найбільші складнощі й виклики програми

У мене не було культурного шоку, але був певний період звикання до живої розмовної англійської. Вона суттєво відрізняється від тієї, яку практикуєш на уроках чи зустрічаєш у книжках. Крім того, була певна кількість нових для мене слів — перші декілька місяців я виписував кожне невідоме слово і потім перевіряв значення. Це помітно розширило мій словниковий запас, тож я всім рекомендую так робити.

Я пам'ятаю, як тріщала голова після шкільного дня, але через декілька місяців я звик. Усе стало простішим, зрозумілішим і загалом приємнішим.

Іще одна очевидна проблема — сум за домом. Уперше в житті ти опиняєшся далеко від своєї сім'ї на довгий час і сам мусиш із цим справлятись.

Зараз мені здається, що я би інакше до цього поставився, але в той час сум призводив до самоізолювання.

Це була тимчасова реакція — десь у листопаді чи грудні. Тільки зараз я розумію, що нестача сонячного світла призводить до сезонної депресії, яка насправді посилює негативні відчуття. Коли сонця почало ставати більше, мої емоції теж розвиднювались і все сприймалось легше. Тож тепер я знаю, що ця велика сяючаблискуча куля над нами справді впливає на наше самопочуття.

Про відмінності в освітніх системах

У нашій частині світу вважається, ніби система освіти в Північній Америці слабша за систему освіти в пострадянських країнах. Але вони просто різні.

Наприклад, матеріал із математики, який вчать у 10 класі в Сполучених Штатах, в Україні вчать на один чи два роки раніше. Тож коли ти опиняєшся в американській школі, всі навколо вважають тебе за генія, але ти просто вже проходив цей матеріал. Різниця програм створює міф про те, що українці дуже розумні, але це не завжди так.

Іще одна відмінність полягає в самій природі шкільної освіти. Школа — академічна установа, що має дати знання, але також і соціальна установа, що має навчити соціалізуватися і будує особистість учнів. Наша система освіти більше націлена на академічний складник, тоді як північноамериканські школи більше спрямовані на розвиток особистості.

Я порівнюю не тільки з власного досвіду FLEX, але і з досвіду своїх дітей у канадській школі. Їх навчають тому, що зовсім не передбачено нашою програмою. Наприклад, декілька днів тому їм розповідали про основи фінансової грамотності й інвестицій. Це не порівняти із геометрією, включеною в нашу програму, — просто системи дуже різні. Північноамериканські школи більше націлені на соціальний аспект, а якщо тобі потрібен академічний складник, ти його отримуєш у коледжі й університеті.

Про повернення в Україну, студентські часи і початок професійної діяльності

Повернувшись в Україну після програми обміну, можна або пройти пропущений навчальний рік (і таким чином втратити рік) або здати іспити і вступити (якщо вийде наздогнати програму безсонними ночами). Я обрав другий варіант. Як наслідок, я втратив золоту медаль, тож не мав жодних привілеїв під час вступу. Але я збирався вчити іноземні мови, тож проблем зі вступом не було.

Перший рік університетського навчання я був перевантажений усім, що відбувалось, і просто намагався впоратися з усіма заняттями. Я віддавав усі сили навчанню і тільки на третьому році почав працювати.

Перші робочі досвіди були пов'язані з перекладом. Я переклав декілька книжок, а також працював на виборах 2004 року, під час Помаранчевої революції, перекладаючи для місій спостерігачів. Так і почалась моя кар'єра.

Помаранчева революція позначила спробу вирватися зі спадку УРСР і орієнтуватися більше на Захід.

Мені здається, це одна з причин існування програми FLEX — показати, як працює західний світ, їхні інституції, їхня демократія. Після участі в програмі західні стандарти стають ментально ближчими за радянські. Хоча на той момент було дуже складно об'єктивно оцінити ситуацію — озираючись на той час, я розумію, що був іще дитиною. Я не був політично активним, але я підтримував, і досі підтримую, той революційний рух. Вплив Радянського Союзу на наше населення дуже нищівний — люди досі вірять, що держава мусить про них подбати. Але це так не працює, ми самі вибудовуємо свої життя. Не варто очікувати, що хтось крім вас самих про вас подбає. Це може здатися різким і неприємним, але це точна й реалістична думка, якою варто керуватись.

Про переїзд до Канади із цікавості

Моя знайома написала пост на Facebook, пропонуючи перевірити свої шанси переїзду в Канаду. Чесно кажучи, я відкрив і заповнив ту форму з нудьги. Це був зимовий день і мені не хотілося нічого робити. Ця можливість була розрахована на певні навички та професії, і мені пощастило мати потрібні кваліфікації. Уже через сім місяців ми отримали візи, а зразу після прильоту — право постійного проживання. Так і почалось наше канадське життя.

Щоразу коли я розповідаю про цей період, я називаю себе випадковим іммігрантом. Є декілька типів еміграції: хтось шукає кращого життя, хтось намагається втекти від складнощів, депресії чи будь-чого іншого. Я ж емігрував більше з цікавості — я хотів побачити інший світ і показати його своїм дітям.

Вплив FLEX на моє життя направду величезний.

Ця програма розширила мої горизонти і сприйняття речей загалом. Я хотів, щоб мої діти отримали подібний досвід, тож використав можливість, щойно вона з'явилась. На той момент ми якраз переїхали в новий будинок, великий і зручний. Звісно, моя дружина була шокована новиною, але згодом вона прийняла її. Ми продали будинок і переїхали. Зараз я розумію, що не хочу обмежувати себе Канадою. Мене досі приваблює Україна, Черкаси, тож я не здивуюсь, якщо опинюсь тут через 10 років. Із усім накопиченим досвідом і знаннями.

Про пошуки роботи в Канаді

Коли ти опиняєшся в Канаді, то сам маєш усе вирішувати. Я прилетів на два місяці раніше дружини і дітей, щоб знайти роботу і квартиру. Пошуки зайняли три тижні й у результаті я отримав роботу в місцевій маркетинг-агенції. Сам процес вимагав багато зусиль і наполегливості. Я підійшов до нього по-науковому: вишукував вакансії, вносив їх до таблиці та робив примітки. Я методично проходився по великому списку вакансій, поки не знайшов своє місце роботи. Мій підхід спрацював і дві агенції навіть боролися за мене, що мене дуже втішило. Сьогодні ж я на етапі розвитку власного бізнесу — я заснував компанію минулого року.

Поради майбутнім учасникам

Коли я дізнаюсь, що хтось є випускником FLEX, для мене це знак — не хочу казати «таємної спільноти», але точно певного братерства. Це свідчить про те, що ми пройшли через схожий досвід і, цілком можливо, поділяємо схожі цінності. Це допомагає вибудовувати нові зв'язки. Одного разу я підписував контракт із клієнтом і виявилось, що в їхній команді є випускник FLEX. Так наша співпраця вийшла на зовсім інший рівень, із іншим рівнем довіри й розуміння.

Я в унікальній позицій щодо давання порад, адже більшість деталей уже забулись. У будь-якому разі для кожного це буде свій, особливий досвід. Та спільна річ, на якій я хочу наголосити, — це сама участь у цій чи будь-якій іншій такій програмі. Вона неймовірно вплине на ваше життя і мислення, хоч і усвідомите ви це хтозна скільки років по тому.

Я раджу всім спробувати податися на цю програму. Якщо не вдасться першого разу, наступного року у вас буде більше шансів. Якщо не вдасться знову, варто посилити підготовку і відточити свої знання, щоб впоратися третього разу. Не здавайтеся, поки все не складеться. Я щиро переконаний, що такі можливості не можна випускати. Необов'язково бути багатими, щоб подорожувати і побачити світ; є безліч грантів і програм, тож знайдіть можливість для себе і скористайтесь нею.

Дізнатися більше про проєкт: https://exchangemepodcast.com
Слухати подкаст на обраній платформі: https://anchor.fm/xmepod
Слідкувати за анонсами й новинами: https://www.facebook.com/xmepod/

Проєкт здійснено за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. Погляди учасників подкасту не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.